Розслідування New York Times показало, що Uber активно дозволяв водіям, які були засуджені за насильницькі злочини, включаючи напади, переслідування та жорстоке поводження з дітьми, працювати на своїй платформі для замовлення поїздок. Така практика прямо суперечить публічним запевненням компанії щодо суворих перевірок, спрямованих на захист пасажирів.
Системні лазівки в перевірках
Внутрішня політика Uber дозволяє людям, засудженим за багато насильницьких злочинів, ставати водіями за умови, що правопорушення було скоєно понад сім років тому. Компанія відхиляє заявників, засуджених за серйозні злочини, такі як вбивство, сексуальне насильство, викрадення людей або тероризм, але переважна більшість інших тяжких злочинів ігнорується. Такий підхід схоже на навмисне скорочення витрат, спрямоване на швидке залучення водіїв.
Система розроблена для швидкого затвердження кандидатів, навіть якщо вони мають задокументовану історію насильства. The Times виявила, що Uber схвалює водіїв, судимих за жорстоке поводження з дітьми, напад і переслідування в 22 штатах.
Географічні прогалини та обмежений обсяг оглядів
Перевірки Uber також обмежені географічно. У 35 штатах перевірки охоплюють лише останні сім років проживання водія. Це означає, що насильницький злочин, скоєний поза цим періодом, навіть в іншому штаті чи країні, може бути не помічений, залишаючи пасажирів несвідомо під загрозою.
Наслідки
Така практика викликає серйозні сумніви щодо прихильності Uber до безпеки пасажирів. У маркетингових матеріалах компанії чітко стверджується, що процес перевірки суворий, але реальність є набагато добрішою. Ця невідповідність підриває довіру і наражає пасажирів на потенційний ризик.
Рішення Uber віддати перевагу зростанню та скороченню витрат над безпекою підкреслює тривожний конфлікт інтересів. Хоча компанія стверджує, що ставить безпеку пасажирів на перше місце, її політика говорить про інше. Розслідування виявило прорахований ризик: прийняття вищого рівня ризику для швидкого та дешевого розширення пулу водіїв.
