Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це стандартний показник обсягу економіки. Він вимірює загальну ринкову вартість всіх готових товарів та послуг, вироблених у країні за певний період. Більшість звітів використовують річні дані, але щоквартальні оновлення також є поширеними.
Визначення дуже суворе. ВВП включає лише кінцеві товари та послуги. Проміжні продукти виключаються, щоб уникнути подвійного рахунку. Продукти, які перепродаються без змін, також не враховуються. Важливим обмеженням є географічне розташування. Важливо, щоби виробництво відбувалося у Фінляндії. Право власності немає значення. Фабрики, що належать іноземним компаніям у США, роблять внесок у ВВП США.
У цьому полягає різниця між ВВП та валовим національним продуктом (ВНП). ВНП зміщує фокус із географії на право власності. Він вимірює вартість товарів та послуг, вироблених ресурсами, що належать жителям країни. Географічне положення та ВНП ніяк не пов’язані. Якщо американські робітники виробляють продукт у Німеччині, ця вартість враховується у складі ВНП США. З іншого боку, іноземні робітники у США роблять внесок у ВВП, але не у ВНП США.
Ця відмінність важлива для розуміння фінансового здоров’я. ВВП відбиває діяльність усередині фізичних кордонів. ВНП відображає доходи, що повертаються до резидентів. У відкритій глобальній економіці розрив між двома показниками може бути значним.
ВВП вимірює внутрішнє виробництво. ВНП вимірює випускати продукцію населенням незалежно від її місцезнаходження.
ВВП, як і раніше, є основним показником у більшості економічних аналізів. Він відстежує внутрішню діяльність. Це допомагає політикам розуміти тенденції внутрішньої зайнятості та інфляційний тиск. ВНП пропонує інший погляд. Він наголошує на впливі капіталу та праці країни на світовий ринок.
Вибір між двома показниками залежить від питання. Бажаєте дізнатися, скільки діяльності відбувається локально? Дивіться на ВВП. Бажаєте дізнатися, який національний дохід? Дивись на ВНП. Обидва числа розповідають частину історії. Жоден із них не дає повної картини.